Голодомор – масовий штучно організований голод, влаштований владою шляхом насильного вилучення продовольчих запасів в селян, яке відбувалося разом з широкими репресіями проти різних верств населення. Голодомор, організований на землях, де здебільшого проживали етнічні українці – тодішня територія УРСР та Кубань – був способом для знищення української ідентичності.

Окрім цього, нереальні плани хлібозаготівлі в Україні та на Кубані, які призвели до штучного голоду, відбувалися разом з масовим переслідуванням української інтелігенції та ліквідацією українських шкіл на Кубані. Зокрема, у 1933-му CРСР тут переслідував “петлюрівців” та “українських націоналістів”. Згідно з оцінкою УІНП, масштаб репресій порівнянний з Великим терором 1937–1938 років.

Передумови Голодомору:

Наприкінці 1920-х років в СРСР почали ліквідацію НЕПу та перехід до форсованої індустралізації та колективізації. Найбільший спротив цьому чинили в Україні, зокрема місцеві селяни.

У рамках колективізації держава примусово забирала практично все зерно за значно заниженими цінами. Одночасно проходила й “ліквідація куркулів”, тобто примусове одержавлення заможних господарств. Усе це призвело до понад 4 тис. масових протестних виступів протягом 1930 року. Утім, часто виступи були хаотичними.

До жовтня 1931 року 68% селянських господарств та 72% орної землі колективізували. Під “розкуркулення” потрапило 352 тисячі господарств.

Навіть у цих скрутних умовах українці становили основу спротиву режиму: протягом перших 7 місяців 1932 року на Україну припадає 56% від усіх антивладних виступів у СРСР.

Розгортання Голодомору:

Щоб придушити опір, Сталін у 1932 році встановлює нереальні плани хлібозаготівлі для України: 356 млн пудів (5.83 мільйона тонн) зерна.

Позаяк селяни саботували колективізацію, Сталін вирішив діяти радикально. 7 серпня 1932 року було прийнято постанову, відому у народі як закон «про п’ять колосків».

Згідно з цим документом, все колгоспне майно прирівнювалося до державного, а за його розкрадання було встановлено жорстоке покарання. Через збирання залишків урожаю голодних селян ув’язнювали на 10 років з конфіскацією майна або розстрілом.

Далі ставало лише гірше — влада встановила натуральні штрафи. Вони дозволяли відбирати у селян не лише зерно, а й інші продукти харчування та майно, яке можна було продати або обміняти на їжу. Подібного не було в жодній іншій республіці СРСР. Також для погіршення ситуації політбюро ЦК КП(б)У 18 листопада 1932 року ухвалило постанову, якою було запроваджено специфічний репресивний режим — «чорні дошки».

Занесення на «чорні дошки» означало тотальне вилучення їжі та обшуки населення, які супроводжувалися терором, фізичними та моральними знущаннями над людьми.

Попри неймовірні людські страждання, хліб та будь-яке продовольство вилучали. Водночас СРСР продавав його до інших країн за валюту, яку спрямовували на закупівлю верстатів та іншого обладнання для промислових підприємств.

Кількість жертв Голодомору:

Точну кількість жертв серед українців встановити складно через замовчування і приховування цього злочину радянською та згодом російською владою. Однак є кілька науково визнаних діапазонів оцінки. Згідно з підрахунками, проведеними Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України, в Україні внаслідок Голодомору 1932 – 1933 років загинуло 3,9 млн. Непрямі втрати (дефіцит народжень) унаслідок Голодомору в Україні в 1932 – 1934 роках дорівнюють 600 тис. осіб.

Водночас фахівці з дослідження Голодомору у різних країнах світу оцінюють жертви українців у межах від 2,6 млн до 5,0 млн.