Історія школи
З будівництвом Запорізької ГЕС, коли води Дніпра піднялись, виникла необхідність відселення людей з нижніх вулиць с. Вовніги. Так серед степу почалось будівництво нового села з поетичною назвою Калинівка.
Росло село, яке заселяли молоді сім'ї. Виникла потреба у відкритті школи. І ось в 1930 році було відкрито початкову школу, яка містилася в хаті Лазаря Гузевата. Навчання в ній проводила вчителька Євдокія Сергіївна Медведьова.
перша школа 1930 рікІ пішла „кочувати“ школа по дядьківських хатах — низьких, затемнених.
З 1932 по 1937рік навчання проводилося в хаті Кудіна Трифона Миколайовича. Приміщення було непридатне для навчання. Навчання велося у дві зміни. В кімнаті містилося по 35–40 учнів в одну зміну.
В 1932 році завідування школою прийняв Григорій Артемович Компанієць, прибув учитель Максим Макарович Братко.
А в березні 1934 року готувалися до надзвичайної події — приїхав у село голова ВЦВК Михайло Іванович Калінін. Він цікавився господарством колгоспу і життям колгоспників. Всесоюзний староста побував на фермах господарства, заходив у хати людей. У другій половині дня Михайло Іванович відвідав школу, розмовляв з дітьми. Залишаючи школу Михайло Іванович пообіцяв потурбуватися, щоб в Калинівці збудували велику і світлу школу.
У 1935році заклався фундамент семирічки.
А 1 вересня 1937 року для учнів відкрилися двері у простору і світлу школу.
Першим директором Калинівської семирічної школи був Зімін Андрій Панкратович. Вчителями: Зіміна Килина Матвіївна (вчитель молодших класів), Хомутина Д. (вчитель математики), Компанієць Г.А. (вчитель біології), Мінака Г.П., Шматько В.А., Копиченко О.В., Прокопчук В.І., Овдієнко В.О.
В 1941 році почалася війна. Під час окупації в школі була конюшня, а після відступу німців – госпіталь для ранених бійців. Померлих ховали на території школи. Про це свідчать історичні дані. Під час війни був зруйнований частково дах школи, парти, стільці – спалені.
В 1943 році після визволення села школу відбудували і знову пролунав дзвоник. Учнів було багато, всі не вміщалися і старші класи навчалися в приміщенні клубу. Директором був Микитенко Іван Іванович, а його дружина Олена Василівна вчителем початкових класів.
З фронту повернувся Г.А.Компанієць. А з 1950 по 1955рік був директором школи.
З 1955 по 1981рік директором школи був Сабодаш Григорій Якович.
У 1966 році було збудоване ще одне приміщення школи, в якому стали навчатися учні початкових класів.
З 1964 року по 1983 рік при школі існував інтернат, в якому перебували учні 5-8 класів із села Вовніги.
З 1964 року при школі діяла вечірня школа робітничої молоді. У 1965 році був перший випуск – 12 учнів.
Директорами школи у різні роки працювали:
Ковбаса Микола Володимирович 1981 - 1982
Козило Юрій Валерійович 1982-1984
Овдієнко Любов Семенівна 1984-1988
Шмалько Володимир Іванович 1988-1995
Димарчук Галина Павлівна 1995- 1998
Григорій Артемович Компанієць
(01.07.1914 – 20.04.2008)
Народився Григорій Артемович у чудовому чорноморському краї, місті Одеса. Батько – був військовослужбовцем. В 1928 році закінчив семирічну школу, а в 1930 році поступив до медичного технікуму. В березні 1932 року на загальних студентських зборах було оголошено про перехід на шестимісячні педагогічні курси, бо країні були потрібні вчителі.
Закінчив курси 10 вересня 1932 року, в період страшного голоду. 10 чоловік з курсу були направлені в Солонянський район. Так молодий хлопець потрапив у Калинівку, яка тільки почала будуватися. Школа була в звичайній сільській хаті, навчались діти у дві зміни. На той час в селі була вчителька Медведьова Євдокія Сергіївна. Став працювати вчителем 1,3 класів і завідувати школою, а Євдокія Сергіївна – 2, 4 класів.
Село розбудовувалось, заселилось молодими сім’ями, тож молодий учитель став їх ватажком. За завданням райкому комсомолу організував першу комсомольську організацію і був її секретарем до 1940 року.
В серпні 1940 року направлений директором Червонопромінської школи, де працював до початку війни.
Та почалася війна і вчитель стає воїном. День перемоги зустрів на Ельбі., в місті Шверінг. В грудні 1945 року демобілізувався і був направлений в Калинівську школу учителем біології, хімії, географії. Так як сім’я проживала в Калинівці.
З 1950 по 1955 рік працював директором школи.
З 1955року продовжує працювати вчителем до 1980року.
З 1950 року до виходу на пенсію Григорій Артемович незмінний депутат сільської ради. Брав активну участь в художній самодіяльності при будинку культури.
Григорій Артемович – ветеран праці, у нього багато нагород від районного відділу освіти. Але найвищою нагородою для цієї шанованої людини стало перейменування вулиці, де знаходиться школа, на якій проживала його сім’я. Так в 2001році за ініціативи сільського голови В.І.Михайленка , на загальних зборах села було прийнято рішення про перейменування вулиці в його честь. Сьогодні – це вулиця Компанійця.
Григорій Якович Сабодаш
(03.09.1921 - 01.04.1993)
Народився Григорія Якович на Солонянщини в селі Аполонівка в сім’ї хліборобів. Родина ще мала двох донечок. У 1938 році на відмінно закінчив Привільнянську школу.
З 1939 по 1940 рік навчався в Петергофському училищі санінструкторів в Ленінградській області. А далі Карелофінська війна, потім Подільське військове артучилище протитанкової артилерії, Західний фронт, поранення.
З 1944 по 1950 рік працював вчителем Аполонівської школи. В 1948 році вступив до Осипенського (Бердянського) педінституту на фізико-
математичний факультет, який закінчив у 1952 році, 1959 – 1963р.р. – Запорізький педінститут.
З 1950 по 1955 роки – директор Сергіївської школи, що на солонянщині.
У 1955 році переїжджає разом із дружиною в Калинівку. Дружина Марія Самійлівна працювала вчителем німецької мови та історії.
З 1955 року Григорій Якович був призначений на посаду директора Калинівської восьмирічної школи, пропрацювавши на ній до 1981 року.
В Калинівці в родині Сабодаш народилася донька.
У 1969 році педагоги школи на чолі з Марією Самійлівною Сабодаш стали створювати шкільний музей, який називали історичним центром всієї Калинівки. В ньому знаходилось багато різних археологічних знахідок. Серед них привертали увагу кістки мамонта і багато монет , кам’яні молотки і кам’яна сокира, скребачка і кам’яна чашка, наконечники скіфських стріл та інші старовинні знаряддя праці. А також висіли портрети односельців, нагороджених високими державними нагородами за високі виробничі показники.
Продовжуючи свій педагогічний шлях подружжя працювало до 1990 року.
Ясногор Євдокія Полікарпівна
(25.01.1927 - 23.04.2010)
Народилася в селі Широке Солонянського району в сімї хліборобів. Після закінчення Широчанської школи вступила до Дніпропетровського університету на факультет української мови та літератури. Отримавши диплом молода вчителька пішла працювати вчителем початкових класів у Григорівську восьмирічну школу, де працювала 2 роки.
В 1952 році Євдокія Полікарпівна почала працювати в Калинівській школі вчителем української мови та літератури. Де і пропрацювала до 1995 року.
Звідси пішла на заслужений відпочинок. За сумлінну працю нагороджена грамотами та медалями держави. Вона завжди користувалася повагою колег та жителів села, була прикладом для молоді. Разом з чоловіком виховали двох дітей, які закінчили вищі навчальні заклади і стали лікарями.
